З 1994 року ми варимо сир за швейцарською технологією і вчимо українців пізнавати регіон через смак. Селиська сироварня – це не тільки про якісний сир, але і про спосіб життя.
Особливою сироварню роблять люди, їхня праця, цінності та життєва філософія

Петро Пригара

Сировар, засновник Селиської сироварні

 У 1994 році, коли мені було 28 років, я познайомився із представниками європейських кооперативів “Лонго Май”, ми стали друзями і ці люди дуже вплинули на мій світогляд. До знайомства з ними, моє життя і мрії були зовсім іншими, дуже звичайними. 

Завдяки спільним роботі та подорожам, я зрозумів як важливо розвивати село і зберегти дрібне сільське господарство.

Тоді, після багатьох дискусій, ми прийняли рішення разом започаткувати проект “Селиської сироварні” у моєму рідному закарпатському селі. Такі рішення змінюють стиль життя: я почав варити сир, вчився у швейцарських сироварів, будував сироварню у нашому селі і експериментував із місцевим молоком. Разом із друзями ми проводили фестивалі, будували сільський водопровід, біо-туалет для школи, очисні споруди для сироварні. У той час українці звикли їсти промисловий сир без смаку та аромату і майже кожного треба було переконувати скуштувати наш сир. Перші роки, коли я не міг продати свій сир, енергію працювати давали сім’я та друзі, що підтримували мене і говорили “Це дуже круто і важливо! Тільки не зупиняйся”.

Ми пакували мобільний холодильник і їхали робити дегустації нашого сиру у великі торгові мережі чи на ярмарки.

Саме через смак нам вдається розвивати культуру споживання сиру в Україні. Тепер у нас сир це не тільки “про бутерброд до чаю”.

Наталія Вовканець

Менеджерка Селиської сироварні

Я долучилась до колективу сироварні ще у 2002 році, тоді основною моєю перевагою було те, що я дуже хотіла працювати у своєму селі. Адже це було перше підприємство у нашій долині, що починало виробництво продуктів.
Звісно ж, мені довелось вчитись всього: від основ гігієни виробництва сиру, яке на початках допомагав запускати швейцарський технолог-сировар Уелі, і до проведення дегустацій та   бухгалтерського обліку.

Коли ми підбираємо нового працівника, то шукаємо саме місцевих жителів, які мають бажання працювати та навчатись.

Жодна із нас,  а на сироварні працюють переважно жінки, не має професійної освіти молочного технолога. Нас всього навчили тут: гігієні виробництва, якості молока, основам догляду за здоров’ям корів, виробництву сиру і, звісно ж, командної роботи. У той день, коли ти стаєш частиною колективу сироварні, життя змінюється. Ми отримали нову “сім’ю” з якою переживаємо особисті перемоги та невдачі, але, водночас, створюємо крутий продукт і важливі цінності.

Для нас сир – це більше, ніж просто продукт.

У кінцевому результаті наше він  має когось потішити своїм виглядом, смаком і ароматом. Ми просто хочемо жити у селі і жити не гірше, ніж у місті.

Інна Пригара

Фромаж’єрка Селиської сироварні

Я народилась на рік раніше за проект “Селиської сироварні”, тому фактично ми росли разом. В останні роки навчання у Львові, я уже чітко знала, що хочу повернутись у село і варити сир. Будучи студенткою останніх курсів, їздила на стажування до Франції аби здобути більше виробничого і управлінського досвіду.

Моє перше стажування у Провансі на фермі “Татерре” сформувало ставлення до тварин, природи, сироваріння, локального виробництва, організації робочих процесів.

З першого дня постійної роботи на сироварні мені дуже хотілось розробити новий сорт сиру, зробити його максимально карпатським, витриманим, але ніжним, як гірські схили. 2 роки я експериментувала з технологіями та смаками, поки не знайшла його – свій ідеальний смак сиру “Менчул”.  Традиції сироваріння на Закарпатті тісно пов’язані з вівчарством. У 2017 році я зіткнулася із тим, що величезна кількість вівчарів у нашому регіоні потребує підтримки. Тому  ми разом заснували Асоціацію вівчарів Хустщини, без грандів, державних програм чи участі влади.

Разом ми виготовляємо овечу бринзу за автентичним рецептом, просуваємо новий бренд локального продукту і популяризуємо цю важливу карпатську професію. На прикладі  співпраці з вівчарями,   намагаюсь показати іншим виробникам, що продавати свої якісні локальні продукти можна, вони цікаві людям, вони важливі для розвитку нашого регіону, просто потрібно вкласти багато терпіння і часу. Чому це важливо? Українці хочуть бути власниками своєї долі, будувати майбутнє і бути незалежними.

Саме дрібний бізнес дає це відчуття, але, водночас, створює нові робочі місця і круті місцеві продукти, імідж регіону та неймовірні смакові поєднання.
Нам просто подобається варити смачний сир і підтримувати дрібні фермерські господарства.

Смакуйте разом із нами і долучайтесь до клубу закоханих у локальні продукти!